Залізобетонні і сталеві підкранові балки.
Підкранові балки з укладеними по них рейками утворюють шляхи руху мостових
кранів. Вони надають будинкові додаткову жорсткість.
Залізобетонні підкранові балки можуть мати таврове або двотаврове січення .
Підкранові балки при кроці колон 6м проектуються таврового перерізу висотою
0,8—1,0м, при кроці 12,0м підкранові балки проектуються двотаврового перерізу
висотою 1,4 м.
В опорних частинах балок передбачено закладні деталі для кріплення до
колон. До колон підкранові балки кріпляться зваркою закладних елементів і
анкерними болтами (рис.4.1). Рейки з підкрановими балками з’єднуються парними
сталевими планками, з розташованими через 750 мм. Для зменшення динамічних дій
на балки і зниження шуму від кранів під рейки вкладається пружні прокладки із
прорезинованої тканини товщиною 8—10 мм.
Стальні підкранові балки
Для підкранових балок застосовується зварні двотаврові профілі двох типів:
1) з несимет-ричними профілями ( з розширеними верхніми поясами ) – для балок
прольотом 6 м в будинках звичайного режиму роботи (рис.13) ; 2) з симетричними
профілями (з однаковими поясами ) для балок прольотом 12 м в будинках
будь-якого режиму роботи, а також для балок прольотом 6 м в будинках
металургійних заводів важкого режиму роботи.
Висота балок береться з врахуванням взаємозамінення стальних і
залізобетонних балок при спиранні на типові збірні залізобетонні колони.
Встановлено 6 номінальних висот балок на опорі – 650, 850, 1050, 1250, 1450 і
1650 мм, яким відповідають висоти стінок – 600, 800, 1000, 1200, 1400,1600 мм.
Балки виготовляються розрізні й нерозрізні, з спиранням на залізобетонні й
стальні колони.
Спирання розрізних підкранових балок на колони робиться за допомогою ребер
з обтесаною нижньою кромкою, а нерозрізних балок за допомогою опорних плиток.
При спиранні на залізобетонні колони закладні деталі консолей ( плити й анкери
), запроектовані під залізобетонні підкранові
балки, змінюються опорними плитами й анкерами, пристосованими під стальні
балки.
Створення горизонтальної жорсткості верхнього пояса балки, необхідної для
сприймання сил поперечного гальмування досягається шляхом безпосереднього
розширення пояса в горизонтальній площі, тобто шляхом застосування балки з
несиметричним профілем, або шляхом влаштування спеціальної горизонтальної
балки, що називається гальмівною.
Підкранові балки прольотом 6 м з розширеним верхнім поясом влаштовуються
без гальмівних балок. Для підкранових балок симетричного профілю монтуються
решітчасті гальмівні балки з прокладкою по них сталевих настилів для проходу.
Застосування металічних листів гальмівних настилів допускається лише в місцях,
де є небезпечність займистості настилів.
При наявності в суміжних прольотах підкранових балок, що мають однакову
відмітку рейок, закладається загальна гальмівна балка, поясами якої служать
верхні пояси суміжних підкранових балок.
Нижні пояси підкранових балок прольотом 12 м необхідно закріпити
вертикальними зв’язками.
Огороджувальні конструкції та інші елементи виробничих будівель
До огороджувальних конструкцій виробничих будівель належать:
Стіни можуть бути зовнішніми й внутрішніми, одношаровими або
багатошаровими. За характером роботи стіни поділяються на несучі, самонесучі та
навісні. За конструктивним рішенням вони можуть бути:
із місцевих матеріалів (цегла,
природні і штучні малі блоки тощо);
індустріальними з великих блоків і панелей;
полегшеними конструкціями стін із профільованих металевих листів, дерева,
склопластику тощо.
При проектуванні стін висуваються наступні вимоги: вони повинні бути міцні,
довговічні, стійкі, мати достатню тепло- і звукоізоляцію, вогнестійкість та
бути максимально індустріальними й економічними.
У промислових будівлях частіш за все застосовують великорозмірні стінові
панелі обмеженого (уніфікованого) сортаменту. Висоту таких панелей приймають
900, 1200, 1500 і 1800 мм із максимальними розмірами по довжині 6000 та 12000
мм. Товщина стінових панелей для опалюваних будівель визначається теплотехнічним розрахунком і приймається
уніфікованою 200, 250, 300 чи 400 мм. Виготовляють стінові панелі із
залізобетону ( частіш для неопалюваних будівель), пористого бетону марки М35 та
легкого бетону (керамзитобетон, аглопоритобетон, перлитобетон) марки 50. Такі
одношарові панелі мають захисні зовнішній і внутрішній шари товщиною 20 мм із
важкого бетону класу В 7,5.
Розрізування зовнішніх стін на панелі здійснюється горизонтальними поясами
та вертикальними смугами, як показано на
рис. 1.20 і 1.21.
Перегородки можуть бути стаціонарними та збірно-розбірними.
Стаціонарні влаштовують із збірних залізобетонних панелей або із цегли.
Цегляні перегородки повинні мати товщину 120 мм, висоту до 3000 мм, довжину до
5000 мм, в інших випадках здійснюється їх армування чи підсилення пілястрами.
Збірно-розбірні
перегородки передбачають щитовими, дерев’яними або сталевими. Збирають такі
перегородки із щитів висотою 2,2 − 3,0 м, несучих стійок і обв¢язки з дерева чи
металу. Призначені збірно-розбірні перегородки для відокремлення робочих місць,
постів або допоміжних приміщень